тест флаер
Петриківка
видео
Подорож №97. Команда IGotoWorld.com відвідала Петриківку. Це невеличке місто на Дніпропетровщині, відоме далеко за межами України. Сюди щотижня їдуть наповнені туристами автобуси, аби навчитися Петриківському розпису та побувати на справжньому козацькому хуторі. Рушаймо і ми!
З історії Петриківки
Засновником села Петриківка вважається козак Петрик з Полтави. Це було 17 століття. Останній кошовий Запорізького війська, Петро Калнишевський, у 1772 році ініціював переселення мешканців Курилівки, великого козацького поселення, до Петриківки. З цим пов'язане бурхливе розбудовування останньої.

Після ліквідації Запорізької Січі у 1775 році, Петриківка, на відміну від багатьох інших сіл, не знала кріпацтва. Селище перебувало у статусі слободи. Місцеві жителі й досі пишаються цим фактом. До слова, відсутність кріпосного права сприяла розвитку народного мистецтва.
Як розвивався Петриківський розпис
Сучасний Петриківський розпис походить від хатнього стінопису. Настінні розписи, згідно найдавнішим зареєстрованим в Україні – рубіж 19–20 століть, – можна було зустріти на Дніпровщині, Уманщині, Слобожанщині та Поділлі. У Петриківці (Дніпропетровська область) вони набули найбільшого розвитку. Сьогодні селище стало головним осередком цього мистецтва.

Початок малювання Петриківським розписом на папері датують кінцем 19 століття. До цього в основному розписували зовнішні стіни у хатах, а також елементи інтер'єру. Селянська садиба тих часів нагадувала витвір мистецтва, адже розпис можна було побачити навіть на господарських спорудах. Мотиви, що зображували майстри, показували єдність природи та духовного світу людини.
Унікальний вид мистецтва набув такої популярності, що у 1936 році відкрили школу декоративного малювання. Вона проіснувала до 1941 року. Випускниками школи стали учні відомої майстрині Тетяни Пати. Так почався перехід традицій Петриківського розпису до сфери сучасного життя, до художньої промисловості. Відкритий у 1958 році у Петриківці цех з розпису згодом переріс у фабрику «Петриківський розпис». Очолив колектив майстер Петриківського розпису Федір Панко. Почалось виробництво тарелів та шкатулок, де на чорному фоні розписували традиційні петриківські мотиви. У багатьох школах, училищах тощо навчали основам Петриківського розпису. Від 1972 року вироби народних майстрів можна було побачити на художніх виставках у понад 20 країнах світу.
У 1991 році було покладено початок існуванню Центра народного мистецтва «Петриківка». Сьогодні колектив об'єднує близько 40 майстрів.

У грудні 2013 року комісія ЮНЕСКО, після тривалого вивчення, включила Петриківський розпис до списку нематеріальної культурної спадщини.
Мистецтво Петриківського розпису
Раніше малювали на папері і на дереві, сьогодні – на всьому, що тримає фарбу. Це може бути метал, скло, порцелян і навіть тканина. Перші мальовки малювались двома фарбами: зелений, червоний. За спеціальною технологією робилась витяжка із рослин. Сьогодні технології осучаснили, почали використовувати інші кольори. З часом до квіткового розпису почали додавати птахів, рибок і навіть казкових героїв. Кожен майстер має свій почерк. Це помітно навіть у фарбах.

Обов'язкові елементи Петриківського розпису: цибулька, калина (її цвіт), квіти (особливо квітка кучерявка).

В основному малюють пензликом та пальчиком. Кошачка (виготовляється із кошачої шерсті) – пензлик з тоненьким кінчиком. Ним наносять тонкі лінії. Звичайною соскою, що вдягається на пальчик, малюють великі елементи. Аптечною піпеткою робляться дрібніші деталі.
Петриківський сувенір
Сувенірні крамнички у багатьох туристичних містах України наповнені різноманітними дрібничками. Рука так і тягнеться, аби придбати щось на згадку. На жаль, більшість магнітиків, прикрас, листівок і інших витворів виробляється не в Україні. А так хочеться привезти додому автентичний сувенір, зроблений вручну, використовуючи місцеві традиції.

Петриківка та її унікальний розпис – ніби незвіданий острів в океані, якого не торкнулася індустріалізація. Майстри та майстрині власноруч виробляють унікальні витвори мистецтва. За декілька століть умільці навчилися наносити петриківські мотиви на полотна, посуд, кухонне начиння, дерев'яні вироби, і навіть тканини. Фантазії немає меж!

У Центрі народного мистецтва «Петриківка» можна не тільки придбати автентичний український сувенір, але і взяти майстер-клас з Петриківського розпису.
Петриківський музей етнографії, побуту та народно-прикладного мистецтва
Відкритий у 2010 році музей швидко став одним із найцікавіших місць у Петриківці. Сюди варто завітати, аби дізнатись про історію Петриківського розпису, побачити унікальні твори найвідоміших майстрів. Цікавими є етнографічна, нумізматична колекції. Родзинкою є колекція ляльок-мотанок.

Варто зазначити: обов'язково необхідно взяти екскурсію. Співробітники музею – закохані у свою справу, з їх розповідями усі експонати набувають ще більшої цінності. Перед вами відкриється ціла епоха Петриківщини.
Час роботи музею: щоденно з 8:00 до 17:00.
Адреса: вулиця Корчагіна, 14, смт Петриківка.
Запис на екскурсії та майстер-класи: (05634) 2-23-94.
Етно-хутір «Козацька Січ»
Петриківка – це не тільки Петриківський розпис. Приємною несподіванкою для нас став етно-хутір «Козацька Січ». Відвідати його можна у складі екскурсійної групи, або ж приєднавшись до неї. Розпорядники хутору готують спеціальну програму для своїх гостей, тому візит необхідно координувати з господарями. Наш партнер, що допоміг з організацією – туристичний центр «Риба Андрій».

«Козацька Січ» – це справжній український хутір зі старими хатами, покритими соломою, та відтвореними елементами життя тих часів. Всередині представлені зразки зброї козаччини та інші цікаві експонати. Справжня козацька сім'я зустріне вас хлібом-сіллю. Бравий козак розповість про свої побут та повсякденне життя, спростує міфи про козаків. Кінне шоу, козацькі бойові танці, старовинні розваги... а на завершення – смачний борщ з пиріжками.
© 2017 Усі права зихищено
facebook | ua.igotoworld.com
Made on
Tilda