Унікальні села України. Колочава
Дата подорожі: 28 травня – 2 червня 2017
СПЕЦПРОЕКТ IGOTOWORLD
Як виник спецпроект
Готуючи два роки тому матеріал «Невідома Україна: 19 унікальних сіл», ми навіть уявити не могли, що колись ця стаття набере більше 160 000 переглядів, 15 000 лайків і репостів, та переросте у винятковий для нас спецпроект. На той час порталу ua.igotoworld.com було близько року, а вдень сайт відвідувало не більше 700 чоловік. Тоді ми, бувало, сумнівалися, чи цікаво українцям подорожувати рідною країною, чи дійсно нам є що показати. «Унікальні села» сколихнули наше уявлення про власні можливості та, у першу чергу, про туристичний потенціал України. Два роки ми набиралися досвіду, збиралися з думками, шукали партнерів, і сьогодні надзвичайно хвилюємося, презентуючи вам першу частину спецпроекту: «Унікальні села України». Вона присвячена Колочаві.

SevenCars – прокат авто в Україні

Як орендувати автомобіль в Україні і куди на ньому можна поїхати читайте далі.
Чому села
Згідно досліджень ООН за 2014 рік, 69% населення України живе у містах. Якщо ми й надалі рухатимемось такими темпами, у 2050 році прогнозують збільшення цифри до 80%. Для туристичної галузі в Україні такі тенденції досить сумні, адже самобутні села можуть зникнути назавжди.

У спецпроекті «Унікальні села України» ми розповімо про ті з них, що можуть скласти серйозну конкуренцію популярним туристичним містам. Ті, що ваблять своїм багатим історичним минулим. Ті, що варто побачити хоча б раз у житті.

Чому Колочава
Колочаву називають селом 10 музеїв. Це найперше, що привернуло нашу увагу, адже для населеного пункту, де проживає близько 7000 чоловік, така кількість музеїв є рідкістю. Певно, Колочава має що розповісти.
Найцікавіші факти про Колочаву
Колочава у 2017 році святкувала свій 554 день народження. Проте є чимало свідчень, що село існує набагато довше. У різні часи, село входило до складу слов'янського племені Білі хорвати, Угорського королівства, Австро-Угорщини, Чехословаччини, УРСР, України. І це лише поверхневий перелік. Було надруковано два томи про історію села, написано десятки книг і знято ще більше фільмів. Уявляєте, яка багата історія?! Тож ми зібрали найцікавіші факти про Колочаву.
  • Перша писемна згадка про Колочаву датується 1463 роком. Тоді було засвідчено факт передачі земель Колочави від одних феодалів іншим.
  • Походження назви села часто пов'язують з річкою Колочавкою, притокою річки Теребля. Обидві протікають селом. За однією з легенд, річка раніше була болотистою берегами. Йдучи уздовж, взуття часто набирало води і видавало звуки «чавк-чавк», а місцеві так і казали, що живуть «коло чавки». З часом назва трансформувалась у Колочаву.
  • Колочава розташована на території Національного природного парку «Синевир». Тут можна знайти більше 90 рідкісних і зникаючих видів рослин, 43 види ссавців, 91 вид птахів, а у ставках та річках водиться 19 видів риби. Походи в гори у цій місцевості приносять справжнє задоволення. Тут пліч-о-пліч живуть люди і дика природа.
  • Діалект колочавців сформувався під впливом угорської, чеської, російської, німецької, румунської, польської мов. Деякі інтернет-ресурси пишуть, що зрозуміти колочавців дуже складно. Мова місцевих дійсно відрізняється, але ми не зустріли жодну людину, яку б не зрозуміли. Більше того, місцеві дуже привітні і завжди готові допомогти, якою б мовою до них не звертались.
  • Закордоном Колочаву прославив чеський письменник Іван Ольбрахт. Він написав роман «Микола Шугай – розбійник», який набув неабиякої популярності у Чехії. Твір навіть вивчають у школі. Зроблено чимало екранізацій. Головний герой – реальна людина. За романом, Микола після Першої світової війни став розбійником та віддавав награбоване бідним. Був зраджений близькими людьми і вбитий. Чимало критиків говорять про поетичну складову роману, де природа Закарпатської України була розкрита у всій своїй красі. Ольбрахт часто приїжджав до Колочави, готуючи свої твори. У селі відкрито Музей Івану Ольбрахту, також йому встановлено пам'ятник. Легенда про Миколу Шугая є однією з найвідоміших у селі та усьому Закарпатті.
  • У Колочаві є більше 30 пам'яток, серед яких – 10 музеїв та 20 пам'ятників.
  • Колочава є одним з найдовших сіл в Україні. Його протяжність з одного кінця до другого складає 15 км. Все завдяки колишнім присілкам: Брадолець, Сухар, Лази та іншим. Усі разом утворюють Колочаву. Як і більшість сіл у Карпатах, село лежить у долині між полонинами.
Музеї Колочави
  1. Скансен «Старе село».
  2. Музей «Колочавська вузькоколійка» (на території скансену «Старе село»).
  3. Музей «Бункер Штаєра» (на території скансену «Старе село»).
  4. Музей Івана Ольбрахта (у колочавській школі №1, у центрі села).
  5. Музей «Церква Святого Духа» (у районі Колочави – Горб, біля головної дороги).
  6. Музей «Радянська школа» (біля скансену «Старе село»).
  7. Музей «Чеська школа» (біля скансену «Старе село»).
  8. Музей-меморіал воїнам-інтернаціоналістам (декілька хвилин ходьби від Пам'ятника заробітчанам, що біля автобусної зупинки у центрі села).
  9. Музей «Лінія Арпада» (неподалік від Музею-меморіалу воїнам інтернаціоналістам).
  10. Музей «Колочавський бокораш» (біля скансену «Старе село»).
Пам'ятники Колочави
  1. Обеліск загиблим у Першій світовій (у центра села, у сквері).
  2. Миколі Шугаю (при вході до скансену «Старе село»).
  3. Вчительці (подвір'я музею «Радянська школа»).
  4. Заробітчанам (у центрі села, біля автобусної зупинки).
  5. Примирення (у центрі, неподалік Пам'ятника заробітчанам).
  6. Томашу Масарику (у музеї «Чеська школа»).
  7. Олександру Духновичу (перед будинком Сільської ради).
  8. Загиблим у таборах ГУЛАГ (на колочавському цвинтарі).
  9. Вівчару (у центрі села, біля автобусної зупинки).
  10. Скульптурна композиція «Покрова Пресвятої Богородиці» (біля греко-католицької церкви).
  11. Колочавським євреям (на єврейському цвинтарі).
  12. Загиблим воїнам у мирний час (біля Музею воїнам інтернаціоналістам).
  13. Роману Шухевичу (на території скансену «Старе село»).
  14. Івану Ольбрахту (у центрі села, біля школи №1).
  15. «Перло дорогоцінноє» (на території музею «Церква Святого Духа»).
  16. «Боркотаня» (навпроти мінерального джерела «Боркут»).
  17. Скульптурна композиція «Ісус Христос» (у центрі села, на подвір'ї греко-католицького храму Івана Предтечі).
  18. Скульптурна композиція «Шабатні гуси» (на території скансену «Старе село»).
  19. Тарасу Шевченку (у центі села, біля школи №1).
  20. Володимиру Леніну (у музеї «Радянська школа»).
Наші добрі друзі – туристичне агентство «Тортуга» – ті, хто повірив у проект про унікальні села в Україні, підтримав нас і надихає на подальші звершення. «Тортуга» задовольнить примхи будь-якого туриста – чи то подорожі по Україні, чи мандрівка закордон.
4 місця, які варто відвідати у Колочаві
Ми часто готуємо добірки про великі міста, розповідаючи про найцікавіше, що там можна побачити чи зробити. Про села не робили жодного разу, адже зазвичай у селі пам'яток не так і багато, ба навіть зовсім немає. Приємно усвідомлювати, що у Колочаві є. Та чимало! До вашої уваги четвірка, на нашу думку, «най-най» колочавських пам'яток та того, що обов'язково варто зробити у селі. Перевірено на собі командою IGotoWorld.

Локація №1. Музейний простір «Старе село»
Усі путівники радять завітати до скансену «Старе село». Радимо і ми. Якщо ви були у «Пирогові» у Києві, чи у «Шевченківському гаю» у Львові, можете собі приблизно уявити колочавський музей просто неба. Тут відтворено верховинське село з 300-річною історією. Незважаючи на те, що «Старе село» поступається розмірами львівському та київському скансенам, нам у Колочаві сподобалось більше. Кожна хата чи споруда у музеї – це окремий світ, продуманий до найменших деталей: від вхідного замка до газети 1918 року. Хата селянина, церковно-приходська школа, корчма, сільська баня, хатина вівчаря, угорська жандармська станція… всього й не перелічити.
Порада: у скансені «Старе село» обов'язково треба брати екскурсовода. З ним музей просто неба оживає і буквально переносить відвідувачів на 300 років назад. Адже за кожним експонатом ховається своя історія. Так речі набувають значення.

Нашим гідом був Юрій Радівілов. Екскурсія дуже сподобалась. Професійне відношення та любов до своєї справи полонили нас.

Екскурсовод
На території «Старого села» є ще декілька музеїв, тому ми не пишемо про них окремо. Ви їх однозначно відвідаєте, завітавши до скансену. Це музеї: Колочавська вузькоколійка, Колочавський бокораш та Бункер Штаєра.

Наші враження: неочікувано круте місце як для, на перший погляд, звичайнісінького закарпатського села. Кому цікаво, як 100 років тому виглядала сільська баня, до речі, одна на селі, – завітайте до парильні (увага, спойлер: дерев'яна «ванна», що більше схожа на скриню, нас здивувала). Кому цікава історія – завітайте до Бункера Штаєра, дізнаєтесь, як жили колочавські повстанці, яку зброю використовували та чимало іншого. Хто зголоднів – прошу до кафе. Хто прийшов з малечею – для них теж є цікаві розповіді екскурсоводів, та навіть гойдалки на території. Тут багато експонатів, всі – оригінальні, навіть хатини – все справжнє, зібрано з різних куточків регіону та збережено, щоб ми пам'ятали історію і передавали її нащадкам. Атмосферне місце.
Скільки часу потрібно: тут можна провести цілий день. На території є кафе, лавочки для відпочинку. Також є розваги для дітей, можна покататись на механічній дрезині, подивитись театралізоване дійство. Крім того, на території скансену є можливість заночувати у дерев'яному будинку чи у своєму наметі. Забронювати місце у хостелі можна навіть на booking.com. Про ночівлю у наметах необхідно домовлятись з адміністрацією.

Як працює: з 9:00 до 19:00, без перерви і вихідних.

Вартість: 50 грн (для дорослих), 40 грн (для студентів), 30 грн (пільговий квиток), 20 грн (для дітей). Екскурсія – від 125 до 350 грн (залежить від кількості осіб).

Як дістатись: від Пам'ятника заробітчанам, що розташований біля автобусної зупинки, пішки йти приблизно 15–20 хвилин.
Локація №2
Форелева садиба
Найсмачніше місце у подорожі Колочавою. Схема наступна: приїжджаєте на ферму, берете вудочку і рибалите. Яку рибу впіймали, таку вам тут же й приготують. Щойно зловлена райдужна чи золота форель, а тільки такі розводить пан Володимир у себе на фермі, й одразу приготовлена на грилі за фірмовим рецептом – це те, що обов'язково необхідно скуштувати в Колочаві. Смачнюча картопля на грилі – ідеальне доповнення до закарпатського делікатесу.
Нас запевнили, що форель вирощують фактично в природних умовах. Власне, ми у цьому переконалися на власні очі. Річкова форель досить капризна риба, адже потребує воду низьких температур. Замість штучного охолодження, у господарстві використовують воду прямісінько з гірської річки. Умови максимально наближені до природних. Пан Володимир каже, у цьому секрет популярності його ферми. Влітку, буває, бажаючі скуштувати рибки шикуються у чергу.

Володимир Дзюба
Власник ферми
Лишень уявіть: ви сидите у затишній альтанці, поруч журчить гірська річка, на полонинах пасуться коні, поруч родина та друзі, а на столі апетитна річкова форель та картопля по-селянськи. Так можна годинами насолоджуватись життям! Навіть раптовий дощ не завадив нам. Обережно! У Форелевій садибі час летить швидко.
Скільки часу потрібно: зважаючи на те, що вам знадобиться час піймати рибу, потім деякий час на приготування, а далі – сніданок, обід чи вечеря. Треба розраховувати мінімум на дві години.

Як працює: з 9:00 до 21:00, ба навіть трошки пізніше.

Як дістатись: від Пам'ятника заробітчанам і автобусної зупинки біля нього до Форелевої ферми трохи більше 4 км. Дорога йде уздовж річки Сухар. Автомобілем їхати хвилин 15. Форелеве господарство розташоване біля підніжжя гори Стримба. На фермі є місце для парковки, можливо навіть домовитись про ночівлю.

Вартість: за спіймані кілограми. Уточнюйте за телефоном: 067-312-26-18, 097-168-88-68.
Локація 3. Яблуневий сад
Ми знайшли це місце випадково – шукали, де можна побачити Колочаву з висоти. Яблуневий сад став справжнім відкриттям. Місцеві кажуть, яблуні посадили за радянських часів та згодом перестали доглядати. Як же там гарно! Зелений схил, усіяний акуратними деревцями, а з нього відкривається приголомшлива панорама майже усієї Колочави. Уявляєте, як там гарно весною, коли цвітуть дерева, або восени, коли яблука вже поспіли. Ідеальне місце для пікніка.

Скільки часу потрібно: близько 2–3 годин. Це час на дорогу та пікнік.

Як працює: з ранку й до ночі. У променях вранішнього сонця яблуневий сад виглядає ще ефектніше. Лише будьте готові, що вранці, близько 8 години, через сад ведуть корови на пасовище. Ми у саду зустрічали світанок, це близько 5 години ранку. Сонце встає десь за Стримбою. Колочава у вранішньому тумані – це дуже гарно!

Як дістатись: від вже звичного для нас Пам'ятника заробітчанам буквально декілька хвилин до підніжжя саду: стоячи спиною до скульптури, повертаєте наліво, далі побачите невеличкий Музей-меморіал воїнам-інтернаціоналістам (з БРДМ на даху), а через дорогу – схил, на який вам і потрібно піднятись. Щоб потрапити у сам сад, підніматись близько 5 хвилин, а можна піднятись вище – щоб з гори побачити сад, усю Колочаву, гору Стримбу та інші вершини.

Важливо: ввечері та вранці може бути прохолодно, візьміть теплий одяг. Для вранішньої роси на траві потрібне відповідне взуття, щоб ноги не промокли. Велике прохання прибирати за собою сміття!
Локація №4. Театралізовані «шкільні» вистави
У Колочаві можна побачити «школу минулого»: для туристів тут спеціально проводять театралізовані дійства, які демонструють процес навчання у різні періоди історії. Три школи – як три періоди: стара церковно-приходська, чеська та школа часів Радянського Союзу. І все це не тільки в експонатах, а наживо: незвичні музеї-школи досі можуть проводити уроки. Але учні й вчителі – «з минулого».

Наші враження: шкільні вистави у Колочаві – це не просто цікаво, це дуже цікаво! Актори тут – місцеві реальні школярі та їхні вчителі. Костюми – пошиті спеціально для театралізованих дійств, а вбрання із приходської школи – це справжні предмети старого одягу. Атмосфера – як у минулій епосі, а сама вистава – як маленьке кіно.

Скільки часу потрібно: якщо ви маєте намір побачити вистави у всіх трьох школах-епохах, то потрібно розрахувати час, бо на це знадобиться десь півтори-дві годинки (щоб ви не тільки саме театралізоване дійство побачили, а й могли спокійно ознайомитись із експонатами музеїв, сфотографуватися, уточнити деталі в екскурсовода).

Як працює: графіку проведення вистав немає. Тому якщо ви хочете зануритись у шкільні часи із минулого, вам обов'язково потрібно замовити екскурсію наперед.

Як дістатись: домовтесь про відвідини шкільних музеїв із екскурсоводом заздалегідь. Вас зустрінуть або біля Пам'ятника заробітчанам, або безпосередньо у музеї «Старе село». Потрапити у музей шкільництва без попередження буде проблематично. Про це треба обов'язково попереджати екскурсовода.

Вартість: обговорюється індивідуально з туристичною групою. Деталі за телефоном: +38(031) 462-41-81 +38(067) 215-09-85.
Де зупинитися у Колочаві
Вибір житла у Колочаві не надто великий. Є варіанти від 40 грн до 1000 грн за ніч. Звісно, ціна залежить від умов проживання. На нашу думку, найромантичніший і досить екстремальний варіант – заночувати у комплексі «Старе село», що розташований на території однойменного скансену. Тут є невеличкий дерев'яний будиночок на 20 місць, зручності окремо, є місце для приготування барбекю і неперевершений вид на скансен та навколишні краєвиди.

Є хостели і в самому селі – чисті, бюджетні номери на 3–4 чоловік. Якщо хочеться більшого комфорту, варто орендувати садибу (близько 1000 грн за добу). Це ідеальний варіант для великої компанії.
Фотографії та відео спецпроекту зроблено на Panasonic Lumix G. На наш погляд, цей фотоапарат є ідеальним для туриста-непрофесіонала. Зручне меню, якісні знімки та круте відео зі стабілізатором зображення.
Як дістатися до Колочави
Село Колочава розташоване у Міжгірському районі Закарпатської області, за 58 км від міста Хуст та за 27 км від смт Міжгір'я.

Громадським транспортом

Найближча до Колочави залізнична станція «Воловець». Сюди прямують потяги з різних міст. Так, наприклад:
  • з Києва ходить поїзд 113О (час у дорозі – 9 годин і 54 хвилини),
  • зі Львова ходить поїзд 099К, 213К (час у дорозі – 3 години і 9 хвилин),
  • з Одеси ходить поїзд 108Ш (час у дорозі – 15 годин і 53 хвилини).
З Воловця до Колочави приблизно 60 км. Цю відстань можна подолати на таксі чи замовити трансфер з готелю. Крім того, ходить громадський транспорт до Колочави. Вам знадобиться станція Воловець-2. Звідти автобус вирушає о 17:17 і прибуває у Колочаву о 19:22. Назад відповідно: виїжджає о 6:30 і прибуває о 8:58. Крім того є автобуси до Ужгорода та Хуста. У Колочаві автобуси зупиняються, в основному, біля Пам'ятника заробітчанам. Там діє зупинка громадського транспорту.

Увага! Уточнюйте графіки роботи громадського транспорту на офіційних сайтах перевізників, оскільки розклади можуть змінюватись.

Власним автомобілем
Дякуємо нашим партнерам, які допомогли з організацією спецпроекту
Якщо стаття сподобалася, розкажіть про неї друзям